Статистика
119244 відвідувань
153008 завантажень
Телефон
(05449) 7-10-75
Email
sadoksanator6@ukr.net
Адреса
м. Шостка, вул. Короленка 42
Подивитись на карті

Музейна педагогіка в дошкільному закладі

Базовий компонент дошкільної освіти в Україні наголошує, що головною метою дошкільної освіти є формування базису особистісної культури через відкриття їй світу в його цілісності та різноманітності, а поняття «освіта» трактується цим документом як процес набуття зростаючою особистістю в ході виховання і навчання духовного обличчя під впливом моральних цінностей, вироблених людством і зафіксованих у культурі.

Програма «Я у світі» ставить перед педагогами - дошкільниками стратегічне завдання оновлення і модернізації змісту і методів дошкільного виховання. До педагогічних технологій, здатних сприяти розв'язанню цих завдань, можна віднести музейну педагогіку.

Музей (з грец. – місце, присвячене музам, храм муз) –культурно-освітній та науково-дослідний заклад, який проводить колекціонування, вивчення, збереження та експонування пам'яток матеріальної та духовної культури, природничо-наукових колекцій тощо. Музей задовільняє пізнавальні та освітні потреби особистості. Будь - який музей ( і зокрема міні-музей) має експонати та одну чи кілька експозицій. Експонат – це предмет, який виставляється для огляду в музеї або на виставці. Експозиція - це виставка експонатів, підібраних за певною темою та виставлених у відповідній системі. Музейна педагогіка – область науки, яка вивчає історію,особливості культурної освітньої діяльності музеїв, методи впливу музеїв на різні категорії відвідувачів, взаємодію музеїв з освітніми закладами. (Педагогічний словник).

Історичні факти. Поняття "музейна педагогіка" було сформовано та введено в науковий обіг на початку XX століття в Німеччині. Його розробка пов'язана з іменами А.Ліхтварка, А.Рейхвена, Г.Фройденталя.

1913 рік, Мангейм, конференція "Музей як освітній і виховний заклад" А.Ліхтварк першим сформулював ідеї про освітнє призначення музею і запропонував новий підхід до відвідувача як учасника діалогу.

1934 рік, німецький учений К.Фризен, уперше увів термін"музейна педагогіка" в науковий обіг – галузь діяльності, що забезпечує передавання культурного досвіду на основі міждисциплінарного й поліхудожнього підходу через педагогічний процес в умовах музейного середовища.

Г.Фройденталь сформулював сукупність вимог до проведення занять в музеї, які є актуальними і в наш час:

  • каждое посещение музея – это занятие, и оно должно иметь конкретную (учебную, воспитательную, развивающую) цель;
  • учитель и дети должны осознавать, что посещение музея – не развлечение, а серьезная работа, а поэтому нужно готовиться к нему;
  • посещать музей нужно после предварительной работы и в процессе школьных занятий, когда дети не устали и готовы к восприятию;
  • следует отказаться от обзорных экскурсий, «как безумно тяжелых не только для сознания ребенка, но и взрослого»;
  • отбирать экспонаты для экскурсионного показа нужно на основе возрастных интересов ребенка;
  • итогом посещения музея должно быть самостоятельное творчество детей (рисунок, сочинение на тему увиденного,создание моделей и т.д.)»

Сучасна музейна педагогіка розвивається в руслі проблем музейної комунікації і спрямована в першу чергу на вирішення завдань активізації творчих здібностей особистості.З цією метою розробляються різноманітні методики роботи з відвідувачами, які змінюють їх роль і позиції в музейно-педагогічному процесі. Незважаючи на утвердження ідей диференційовано го підходу до різних категорій відвідувачів, основну увагу музейної педагогіки, як і раніше зосереджено до дитячої та підліткової аудиторії. Провідною тенденцією музейної педагогіки стає у зв'язку з цим перехід від поодиноких та епізодичних контактів з відвідувачем до створення багатоступеневої системи музейної освіти, прилучення до музею і його культури. Тому на сьогоднішній день музейну педагогіку розглядають як інноваційну педагогічну технологію.

Як і будь-яка інтегративна галузь, музейна педагогіка – не просто сума складників, а цілком особливе, своєрідне явище. Об'єктивна наявність педагогічного потенціалу в його просторі свідчить про можливість та необхідність використанню музею з освітньою метою. У терміні «музейна педагогіка» закладено розуміння того, що музей здатний у числі інших сучасних чинників цілеспрямовано забезпечувати процеси виховання і навчання.

У різних країнах, що мають традиції такої педагогіки, накопичено певний досвід, значний запас ідей і нестандартних підходів до роботи з дитячою аудиторією.

Із зміною, починаючи з 80-х років минулого століття, загальної концепції суспільства і в нашій країні стала змінюватися концепція музею – почався процес формування нової наукової дисципліни – музейної педагогіки, яка перебуває на стику педагогіки, психології і музеєзнавства. Як освітній заклад і центр культури, вона здатна розв'язувати завдання розвитку і виховання особистості.

Музей, музейні експонати мають унікальну здатність впливати на інтелект, волю та емоції людини водночас. Кожна експозиція є, власне, програмою передачі через експонати знань, навичок, суджень, оцінок, почуттів.

У музею свій шлях, свої можливості впливу на людину, своє освітнє завдання – формувати ціннісне, особистісне, емоційно забарвлене ставлення до культурної спадщини і світу в цілому.

Протягом багатьох десятиріч музеї вимірювали свій успіх у роботі з дітьми головним чином кількістю груп, що пройшли з екскурсоводом повз музейні вітрини. Про результат такого відвідування мови не було. Найбільше, чим переймалися, було вивчення і збереження колекції. Тож фахівців, що спеціалізуються на роботі з дитячою аудиторією, особливо з дошкільнятами та молодшими школярами, майже немає. З другого боку, і педагоги, і вчителі мало обізнані з освітніми можливостями музею. Музейна педагогіка лишається поки що «невідкритим континентом». У цьому ми дуже відстаємо від світової практики.

Реформування дошкільної справи сьогодні викликає музейну педагогіку до нового життя як важливий чинник пізнавального, розумового, естетичного, креативного розвитку дітей.

Завдання музейної педагогіки

  • формувати у дітей ціннісне ставлення до культурно-історичної спадщини;
  • розвивати інтерес до експонатів музею;
  • формувати образ музею як зберігача предметів культурно-історичного значення.